Реферат На Тему Весільна Лексика В Українській Мові

 Posted admin
Реферат На Тему Весільна Лексика В Українській Мові Average ratng: 6,3/10 9113 reviews

ЗМІСТ Вступ. Формування і структурні особливості комбінованих варіантів слова в українській мові. Лексико-семантичні групи комбінованих варіантів слова в українській мові Висновки Список використаної літератури ВСТУП Основною рушійною силою розвитку мовної системи є діалектична суперечність між наявними мовними засобами і потребами суспільства, що ростуть.

  1. Реферат На Тему Весільна Лексика В Українській Мові
  2. Скачать Реферат На Тему Весільна Лексика В Українській Мові

Весільна лексика. Шукаєте реферат. Опитувальник локусу-контролю на українській мові. Поява в сучасній українській мові. Лексики в мові. В мові мас-медіа. України, д-р іст. Наук, проф.; В. Ставнюк, д-р іст. Тема личной безопасности, но уже не полководца,.

Dec 9, 2007 - 1998; Пономар 2000], пастушьей лексики [Ястремська 2000; Ястремська. „Словник символів культури України” А.Потапенко и др. Вакалюк 1978 – Я.Ю.Вакалюк. Весільна лексика в говірках Прикарпаття // Проблеми дослідження діалектної лексики і фразеології української мови.

В процесі розвитку і вдосконалення відбувається накопичення формальних засобів мови, що веде до порушення однозначності в області співвідношення плану змісту і плану виразу, в результаті чого одного значення набуває можливість реалізації в двох і більш модифікованих формах. Дане явище відображає суть формальної варіантності. Необхідність глибокого і всебічного вивчення явища варіантності обумовлена його значенням для формування мовних норм і зумовлена активізацією наукового інтересу до питань культури мови, оскільки «доцільність /функціональність/ і варіативність представляють найважливіші сторони загальної проблеми культури мови, її серцевину».

Аналіз паралельних одиниць, що функціонують в мові, приводить до висновку про те, що їх варіантність може реалізуватися не тільки на одному із структурних рівнів, але і в прикордонних 'міжрівневих' зонах або на декількох ступенях мовної ієрархії. При цьому варіюють одночасно акцентологічні, фонетичні, морфологічні і дериваційні ознаки лексем або частина цих ознак, наприклад: весняній – весняній - весінній, пелюстка – пелюсток, цвітіння – квітіння – квітнення і т.д. Такі варіанти визначаються як комбіновані /КВ/. У останні десятиліття питання варіантності мовних засобів постійно знаходяться у полі зору лінгвістів. Ступінь вивченої явища комбінованій варіантності і пов'язаних з ним питань дають підстави визначити головні напрями даного дослідження: 1. Систематизувати комбіновані варіанти слова, що існують в українській мові.

Визначити шляхи їх виникнення. Дати характеристику основним структурним типам комбінованих варіантів з урахуванням специфіки рівнів, на яких виявляється їх варіантність. Досліджувати семантичні особливості і виділити основні лексико-семантичні розряди комбінованих варіантів слова. Визначити місце комбінованих варіантів в системі тимчасової української мови з погляду їх нормативності і функціонування. Проаналізувати стилістичні можливості варіантів змішаного типу. ФОРМУВАННЯ І СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМБІНІРОВАНИХ ВАРІАНТІВ СЛОВА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ На формування комбінованої варіантності в українській мові великий вплив мають причини інтралінгвістичного та екстралінгвістичного порядку.

Першорядного значення серед них набувають наступні:. Постійний розвиток мови і вдосконалення його структури, що ведуть до зміни продуктивності паралельних акцентних, фонетичних, морфологічних і дериватів форм;. взаємовплив нормованої літературної і діалектної мови;. контакти української мови з іншими мовами;.

взаємодія співвідносних по значенню загальнолітературних, нормативних і розмовних елементів. Певна роль у формуванні комбінованих варіантів належить також індивідуальній мовній творчості. На підставі визначення комбінованої варіантності як явища, що проектується одночасно на декілька мовних ярусів, виділяється дворівнева, трирівнева і чотирирівнева варіантність змішаного типу. Дворівнева варіантність представлена шістьма групами. Першу з них формують акцентуаційно-фонетичні варіанти /АФВ/ - лексичні одиниці, що реалізовують варіантні можливості паралельно на акцентуаційному і фонетичному рівнях мови: беськид – беськид – беськед – беськед – беськет – беськет, вдівство – вдівство – удівство – удівство, гугнявій – гунявій – гунявий. Акцентуаційно-фонетичне варіювання в українській мові обумовлене:.

Взаємодією двох акцентних центрів в паралельних одиницях з різнооформленністю початкових кореневих або префіксних у – в;. Звуковими відмінностями, в основі яких лежать якісні і кількісні зміни у складі приголосних фонем;. З відмінностями у складі голосних фонем і приголосних фонем кореневої морфеми. Акцентні коливання при цьому не порушують загальної акустичної зовнішності слів, що виражається у відсутності складового інтервалу або зсуву наголосу у АФВ не більше ніж на один склад.

Другу групу дворівневих КВ складають слова, що зберігають здібність до акцентуаційного варіювання в різних модифікаціях на морфологічному рівні, - акцентуаційно-морфологічні варіанти /АМВ/: засік – засік – засіка, тернослив – тернослив – терносливу - терносливу, ява – ява – яв. Акцентне варіювання властиво паралельним морфологічним формам чоловічого - жіночого, чоловічого - середнього, чоловічого - загального, жіночого - середнього роду, а також формам жіночого роду, що розрізняються типом відміни. Найбільш типове акцентне варіювання для двох-трьохскладових форм АМВ чоловічого і жіночого роду. Акцентуаційно-дериваційні варіанти /АДВ/ є утвореннями комбінованого типу, що виникли в результаті існування в мові паралельних словотворчих засобів /суфіксів, набагато рідше - префіксів/ і що зберігають в одній або декількох паралельних формах дериватів акцентну дублетність: водопровід – водопровід – водовід, лощина - лощовина – лощовина, зимовий – зимовий – зимній. АДВ мають два акцентні центри. Ними можуть бути: корінь і суфікс /іменник, прикметник, дієслово, прислівник/, корінь і флексія /іменник, прикметник/ суфікс і флексія /іменник, прикметник/, корінь і префікс /прислівник/, префікс і суфікс /прикметник/.

Настоящим курс лекций предназначен для всех категорий студентов высших учебных заведений, изучающих в том или ином объеме высшую математику. — (Высшее образование). Пособие поможет студентам освоить курс высшей математики, подготовиться к сдаче зачетов и экзаменов по математическим дисциплинам. Книга содержит необходимый материал но всем разделам курса высшей математики (линейная и векторная алгебра, аналитическая геометрия, основы математического анализа), которые обычно изучаются студентами на первом и втором курсах вуза, а также дополнительные главы, необходимые при изучении специальных курсов (двойные, тройные, криволинейные и поверхностные интегралы, элементы теории поля и теории функций комплексного переменного, основы операционного исчисления). Курс лекций по высшей математике. Изложение теоретического материала по всем темам сопровождается рассмотрением большого количества примеров и задач, ведется на доступном, по возможности строгом языке.

Реферат На Тему Весільна Лексика В Українській Мові

Kpім того, акцентні центри можуть бути зосереджені і в межах суфіксальної частини /іменник/ або кореневої морфеми /прикметник/. Формування фонетико-морфологічних варіантів /ФМВ/ є наслідком варіантних процесів, дія яких піддається лексема на фонетичному і морфологічному рівнях одночасно: блакить – блакит, сигара – цигара – цигаро, шосе – соше – соша. На фонетичному рівні варіювання знаходить вираз в якісних і якісно-кількісних відмінностях складу голосних і приголосних фонем при звуковому оформленні кореневої морфеми, на морфологічному – в коливаннях свідчення роду, а також в коливаннях парадигми тієї або іншої родової форми. Варіювати може і такий морфологічний показник, як категорія числа. Досить значну за об'ємом групу дворівневих КВ представляють варіанти фонетико-дериватів /ФДВ/: паромник – поромник – поромщик – поронник – поронщик, ворухливий – ворушливий – ворухливий – ворушкий, устигнути – встигнути – устигти – встигти. Варіювання деривату імен іменників, прикметників, дієслів, говору і деяких інших частин мови може супроводжуватися фонетичним варіюванням при звуковій різнооформленності рівнозначних префіксів /у – в, від – од/ або кореневої морфеми – основного носія значення. Варіювання лексичних одиниць на словотворчому рівні часто ускладнене морфологічним варіюванням: випадковість – випадок, мотоцикл – мотоциклет – мотоциклет, настрій – настроєність.

Реферат На Тему Весільна Лексика В Українській Мові

Суть варіювання морфолого-деривату полягає в тому, що в рамках певних категорій роду і числа на морфологічному рівні варіюють дериваційні дублети, утворені за допомогою паралельних словотворчих засобів, а також тих, що виникли в результаті десемантизації окремих афіксів або параллельного використання в процесі деривату різних по морфемному складу основ. Паралельні деривати такого типу МДВ, основну частину яких складають іменники, варіюють в рамках чоловічого – жіночого, чоловічого – середнього, жіночого – середнього, чоловічого – жіночого – середнього роду або в межах однієї родової форми. До варіювання на морфологічному рівні підключаються також форми загального роду і категорії числа. Трирівневі КВ представлені чотирма групами.

Скачать Реферат На Тему Весільна Лексика В Українській Мові

Акцентуаційно-фонетико-морфологічні варіанти /АФМВ/: баклага – боклага – баклаг – боклаг, шеренга – шерега – шерег і. Розрізняються за трьома показниками:. На акцентуаційному рівні – різними акцентними центрами. На фонетичному рівні – якісними або якісно-кількісним складом голосних і приголосних в рамках кореневої морфеми. На морфологічному рівні – паралельними родовими формами або парадигмальними характеристиками. Другий тип трирівневих КВ репрезентують варіанти акцентуаційно-фонетико-дериватів /AФДB/: плеськуватій – пліськуватій – плеськатій – плеськоватій – пліськоватій. Для варіювання акцентуаційно-фонетико-деривату наступні закономірності: зсув центру наголосу з кореня на суфікс, з суфікса на флексію або з префікса на суфікс, звукове дублювання окремих префіксів або формальні відмінності в звуковому оформленні кореневої морфеми і синонімія словотворчих засобів, що беруть участь у формуванні АФДВ.